На перших тисячах метрів організм реагує індивідуально, та спільне правило одне: поспіх карає. Гірська хвороба найчастіше «накриває» після швидкого набору й першої ночівлі вище 2 500–3 000 м. Ризик зростає з темпом, попередньою історією нездужань на маршруті та ігноруванням відпочинку. Вже на етапі планування варто закласти запас часу, щоби не «доганяти графік» під навантаженням і дефіцитом сну. Це зменшує ймовірність гострих проблем під час переходів.
Ризики та перші сигнали
Перші симптоми часто схожі на похмілля: тупий головний біль, втома, легка нудота, зниження апетиту, запаморочення. Вони з’являються через 2–12 годин після прибуття на висоту ночівлі та зазвичай посилюються уночі. Важливо відрізняти їх від зневоднення або переохолодження: при сумнівах — відпочинок, питний режим, легка їжа, контроль стану в теплому наметі. Лихоманка, міалгії та нежить частіше вказують на іншу проблему, не пов’язану з акліматизацією.
Коли невчасно зупинитися, легке нездужання може перейти у набряк мозку або легенів. Для орієнтиру: порушення координації, загальмованість, сплутаність — червоні прапори; прогресуюча задишка, вологі хрипи й «іржава» мокрота — інший тривожний сценарій. На цьому етапі ключове — висота: кожні 300–500 м зниження плюс кисень, якщо доступний, суттєво покращують стан. Медикаменти тут — лише місток до безпечного спуску, а не заміна спуску.
План підйому й безпечна швидкість
Найкраща страховка — не пігулка, а правильна адаптація до дефіциту кисню. Працює проста формула: уникайте «стрибка» до ночівлі ~2 750 м за один день; вище ~3 000 м збільшуйте рівень ночівлі не більш як на 500 м за добу й додавайте зайву ніч на кожні 1 000 м приросту.
Ось узагальнені орієнтири темпу для планування ночівель (коригуйте під погоду, рельєф і стан групи).
| Діапазон позначок (нічліг) | Макс. приріст нічлігу/доба | Дод. день на акліматизацію | Коментар |
| До ~2 750 м | Уникайте «стрибка» за один день | Не обов’язково | Краще провести проміжну ночівлю по дорозі |
| Вище ~3 000 м | ≤ 500 м | +1 ніч на кожні 1 000 м | Слідкуйте за відчуттям навантаження вночі |
| > ~4 300 м | Ще повільніше | Частіше дні відпочинку | Ризики серйозних ускладнень зростають |
Перерозподіляйте навантаження між учасниками, робіть «висхідні прогулянки — спимо нижче», фіксуйте самопочуття в журналі. Такі поради альпіністам зменшують спокусу «дотягнути до наступного табору», а відстеження ранкових показників (голова, апетит, зорова координація) допомагає приймати рішення до появи небезпечних провалів у стані.
Гідратація, енергія та сон
Недосип і дефіцит енергії притупляють відчуття ризику, а отже, й спроможність помічати симптоми вчасно. Працює просте правило: дробне харчування з акцентом на повільні вуглеводи, теплі напої невеликими порціями, обмеження алкоголю й седативних засобів, що пригнічують дихальний драйв. Уночі майже в усіх спостерігається періодичне дихання; інколи допомагає ацетазоламід у профільних дозах за погодженням із лікарем і провідником маршруту.
Не женіться за графіком: «піднялися — відпочиньте — тільки тоді переносьте нічліг вище». Додавайте короткі «розвідки» вгору без вантажу та вертайтеся спати нижче — це дає організму час перебудуватися на інший тиск і газообмін. Якщо погіршуються координація або апетит, не підвищуйте висоту ночівлі. Чітко домовляйтеся в групі: сигналізуємо про нездужання одразу, навіть якщо «трохи попустить», бо зволікання дорого коштує на крутому рельєфі.
Коли доречні медикаменти
Ліки — доповнення до темпу й відпочинку, а не їх заміна. Для профілактики AMS найчастіше застосовують ацетазоламід 125 мг двічі на добу, починаючи за день до набору й у перші дні вище, із корекцією за масою тіла; це пришвидшує адаптацію вентиляції та зменшує частоту епізодів нічного погіршення. Дексаметазон використовують для купірування помірно-виражених симптомів, але він не заміняє акуратний темп підйому. Остаточні дози й тривалість — за медичними рекомендаціями.
Для підозри на набряк легенів пріоритети незмінні: мінімум навантаження, кисень або гіпербаричний мішок і зниження. Якщо неможливо зійти негайно, у польових умовах розглядають ніфедипін як допоміжний засіб; за відсутності — інгібітори ФДЕ-5, але поєднувати вазодилататори не рекомендують. Такі поради альпіністам працюють лише до моменту, поки зниження не стане можливим; медикаменти не «перемикають» небезпечний процес самі по собі.
Коли зупинятися і спускатися
Золоте правило: не підіймайте нічліг, доки тривають ознаки нездужання. Якщо стан погіршується попри відпочинок і базову терапію, негайно спускайтеся мінімум на 300–500 м, уникаючи перевантаження рюкзаком і темпу «на межі». Коли діагноз сумнівний, дійте так, ніби це гірська хвороба: на маршруті байдуже до тонких нюансів диференціації, важлива своєчасність рішень. Спуск — найефективніше «лікування» у віддалених районах, де клінік немає.
Матеріал носить інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Плануйте маршрут, аптечку та профілактику індивідуально з провідником і медиком експедиції.
