Доброго дня, шановні друзі та гості нашого ресурсу!
Не так давно ми анонсували на FB та у нас на сайті старт унікального проекту нашого співвітчизника, Віталія Д’ячука – Трансгімалайського маршруту в його непальській частині.
Віталій вирушив з Києва 05.03.19 і через Стамбул прилетів 06.03.19 в столицю Непалу – місто Катманду, де і почалася його подорож. За домовленістю, Віталій виходив на зв’язок, коли між переходами та перевалами траплялися населені пункти з інтернетом. Так була можливість повідомити про стан справ та поділитися враженнями. Віталій писав нам і робив відкриті повідомлення в Телеграм, а також, іноді, короткі пости на своїй сторінці FB. Звісно, за цей час виникали перешкоди різного характеру – від непогоди, невдалих падінь та лавин до проблем з допусками до певних ділянок шляху та хвороб. Маршрут є маршрут.
Нещодавно, 19.04.19, з технічних причин Віталій був змушений вийти в цівілізацію і зробити тимчасову перерву в маршруті. Шкода, що трапляються такі незаплановані ситуації, але це чудовий момент поділитися фотками та узгодити нашу публікацію за перший етап експедиції. Побажаємо Віталію успіхв в наступних етапах! Міцного здоров’я та хорошої погоди!
То ж тепер наша черга хронологічно поділитися з вами світлинами та дописами Віталія. Такий собі фоторепортаж з коментарями.
06.03.19
ДОЛЕТІВ!
07.03.19
Багатогодинний переліт і ось я в Катманду. Якщо є на світі рай то ніт. Це точно не тут. Катманду одне з найгірших в світі міст де мені довелося побувати. Надзвичайно брудне, загазоване, пилюка яка забиває ніс, шалені корки та величезні натовпи народу на вулицях. Зазвичай я зупиняюсь у відносно затишному районі який називається Будда, але цього разу зупинка в туритичному райні Тамель. Занадто багато організаційних питань, а їх краще вірішувати саме тут. Ну і треба докупити дещо зі спорядження : трек палки, газ, пуховку (після останнього випадку на Попі Івані, я задумався що варто все ж таки мати теплу куртку, а моя стара пуховка, куплена до речі теж в Непалі не витримала лихої долі). Ну і відразу вилізли проблеми: гіду для Манаслу треба платити за час доїзду теж, а це додаткові 90 доларів. На Манаслу видають тільки груповий перміт це ще додаткові 70 $. Крім того на декілька інших регіонів теж треба груповий перміт. І що саме неприємне груповий перміт необхідно на регіон Uper Dolpo. А він коштує 500 $ з носа. Що гавтоматично призводить до зміни маршруту. Тут я буду вимушений піти по Lower Dolpo. Теж дика і цікава місцевість, але мінус 3 п’яти тисячних перевали. Такіє дєла.
Головне нарішати зараз з трьома спецними пермітами
Канчеджанга, нижне Долпо та Хумсла
Смотрю карты в офисе туристическом. Блин. Столько вкусных 7 ми тыссячников. И куча не пройдена вообще. Но народ упорно лезет на 8К
GPS навигатор конечно удобная штука, но не могу не отметить, что он изрядно отупляет. Идешь тупо пяясь в него не вгикая где ты сейчас находишься и не стараясь запомнить дорогу, приметы, повороты и т.д. И меня тоже отупляет. Ну ничего. Впереди три месяца плотной работы с картами, а GPS будет в основном для записи треков.
10.03.19
Taplejung – Chirwa 30 km
На місці водія – двоє 🙂
на дорозі
11.03.19
Chirwa – Sekathum
Тапледжунг – селище міського типу, звідки й починається мій шлях. Не можна сказати що дорога сюди була легка. Добиратися довелося більше доби. Спочатку 16 годин на нічному автобусі, а потім майже 10 годин на джипі по стрімким гірським серпантинам. В Катманду коли я купляв квитки продавці переплутали що таке a.m та p.m і я приперся на автовокзал в 4 ранку і дуже довго намагався знайти свій автобус. Ніхто нічого не знав, навіть поліцаї. Найбільш компетентними виявилися сторожі на автобусній стоянці, які сказали що автобуси до проміжної точки, міста Birtamod, відправляються вдень. Шкода звичайно, оскільки в такому випадку я міг би виїхати на день раніше і мати десь собі день відпочинку. Оиже в 16:00 я знову був на автовокзалі. Автобус виїхав з запізненням майже півтори години, а потім в мене була ніч жахливих тортур індуською музикою. Зранку я пересів на джип і в доррзі в мене почав шалено боліти зуб. Це відверто занепокоїло мене оскільки ставило під загрозу весь трек. Приїхавши в Тапледжунг я поселився в найкращому готелі та прийняв ібупрофен. Я хотів подивитися чи стане до ранку легше. На жаль ніт. Легше не стало і я пішов шукати стоматолога. На щастя він знайшовся. Після огляду він сказав що нічого страшного нема і видав полоскалку для рота. Консультації були безкоштовні, а полоскання обійшлося в 70 центів.
GHT Ukraine: Ах та. Ще зранку був легенький кросфіт. Нічого особливого. Комплекс 100 – 100 – 100. 100 присідань, 100 віджимань, 100 пресів
Ну я пошёл!
12.03.19
Sekathum – Ghunsa
13.03.19
Ghunsa – Kambachen
14.03.19
Kambachen – Lhonak
15.03.19
Lhonak – Kanchenjunga base camp Kambachen 26 km
16.03.19
Kambachen – Ghunsa
17.03.19
Ghunsa rest day
18.03.19
Ghunsa – Nango La pass 4760 m – колиба в лісі
19.03.19
Колиба – Olonchung Gola
20.03.19
Olonchung Gola – ночівля в наметі на 4200 m
21.03.19
4200 перехід під Lumba Samba pass, ночівля в наметі на 5000м
22.03.19
Lumba Samba, попав в лавину, перехід в Thudam
23.03.19
Thudam – Chyanmtang
24.03.19
Chyanmtang – Hottya
25.03.19
Hottya-Gola, джип
26.03.19
Rest day
27.03.19
Два джипи до Doban перехід в Phedi 9 km
Я даже не знаю как описать последние дней 8, переход от Канчеджанги к Макалу.
Это просто что-то невероятное. Дикие, абсолютно сумасшедшей красоты Гималаи вокруг, заснеженые пики вершин рядом, ночи в палатке на леднике, массив Канчеджанги за спиной, огромные долины полные цветущих рододендронов с колоритными местными селами и от взгляда на все это просто захватывает дух, каньоны рек, следы снежного барса и туша убтого им яка, горные козлы, которые не спешат убегать, фазаны и гималайские моналы, мускусные олени, орлы, грифы, куча каких-то красных и желтых пичуг и боль и смех и судороги в горле…
И ни одного туриста за эти дни, и по английски никто не говорит даже)
Базовый лагерь Канчеджанги. Вершина на фоне – Wedge peak. Висота 6802.
На эту гору хочу! Живий. В лавінку попав. Зірвався на тропі трохи плече ліве пошкодив.
28.03.19
Phedi – Sapla la pass 3440 – Sanam
Любителям туров типа моего даю две прикольные идеи :
- Великий Гималайский путь, low route на велосипедах.
- Или же high route зимой, на ски турах. Хотя это уже даже ски альпинизм будет. Такого точно никто ещё не делал.
29.03.19
Sanam – surki la pass 3085 m- Najingdingma
30.03.19
Najingdingma – Narkung la pass 3200m – Kari la pass 3080 m – Chutok la pass 2945 – Surke
Угадай кого я видел в лесу? Малую панду! Она же red panda
31.03.19
Surke – Monjo
01.04.19
Monjo – Namche bazar
02 – 06.04
захворів, провів час в Намче.
03.04.19
Чендж 🙂
05.04.19
Заболел. Побаливает горло, болит голова. Морозит. Боль в суставах и мышцах. Рвота. Слабость.
Идти вперёд в таком состоянии проблема.
Остаюсь еще на день в Намче.
