11 днів майже в раю, або зовсім не скелелазна розповідь про скелелазів. Частина 2: Втратити, щоб знайти

Автор: Олена Зайцева (Lacena)
Фотографії: Олени Зайцевої (Lacena) і Богдана Тарасенко. Всі фотографії розміщені на PhotoFile.
Серія: частина 1, частина 2.

Довідка: вважається, що дія психоделіків – це відключення фільтрів, які блокують сигнали, кваліфіковані «нормальною» свідомістю як непотрібні. Під впливом таких речовин людина здатна приписувати собі позалюдські якості («я можу лазити по стінах!»), схильна до ілюзій та галюцинацій.

Вона репетувала так, що мені раптом згадалося непросте розбишацьке дитинство і жорстока для «неколективної» дитини радянська дійсність. Що сталось? Виявляється, ми поставили свої «сумки» на лавки автовокзалу, тому людям ніде сидіти. Самі люди, у кількості не більше шести-семи, теж перелякано дивилися на неї з напівпустої сусідньої групи лавок. Навіть водії маршруток почали майже зі співчуттям коситися у нашу сторону. Прибиральниця не вгамовувалася: «забеееерите сумки, я сказала!!»

:)

Підлога під лавками була така брудна, що ні в кого й думки б не виникло туди щось поставити. Ми не здавалися. Врешті, може цей аргумент, а може те, що просто не було більше що сказати, змусили нашу псевдо-захисницю порядку змиритися з ситуацією.

Так нас зустрів Сімеїз.

Між тим, все було зовсім непогано. У Сімеїзі, як і у багатьох куточках Криму, любителям подорожувати приходить, мабуть, одна думка – як так сталося, що ми шукаємо красот і таємниць десь у закордонах, коли у нас все під боком!? Дорогою неодмінно зупиняєшся щоб пірнути в аромат бузку біля покинутого татарського палацу, проводжаєш поглядом напівзруйновані білі постаті грецьких олімпійців у парку, задивляєшся на Діву… (до-речі на Діві є пречудовий траверс над водою, який треба буде неодмінно спробувати). Для чого тобі взагалі якась Турція? :)

А тим часом, з дев’яти людей у нас сформувалося аж три розвідувальні групи, які рушили на пошуки житла. Обраний (не без бою) варіант, причарував чудовим видом на море з висоти балкончиків, милим рожевим душем з теплою водою і досить помірною ціною – 30 гривень за день. Слимачки були тільки знадвору, та й то у помірній кількості. Ми поселилися.

Лебідь

Тільки-но оговтались, а вже всі хочуть на скелі. Таки дало взнаки нереалізоване бажання у Бахчисараї. Звісно, передовий загін майже одразу полетів до Лебедя. Інші постягались з деяким відставанням, по дорозі зустрівши Ярослава — «слабенькі ручки» та магазин «Кошка». Ярик, до речі виглядав досить гламурно у курортному Сімеїзі: з голови до ніг замурзаний попелом з Шаан-каї, з величезним бузковим крашпедом за спиною. Король Реггі:)))

Декілька хвилин і ми біля Крила Лебедя. Навколо – безкрайнє море, приємно лоскоче весняний вітер, очі блищать, серце розтоплене і гаряче.

Як мана: ліземо на перші траси на Крилі: кутова 6а-6б, з екстремальним стартом, долається Бодею, Альонкою, Князем… та ба, навіть мною (з верхньою; не кидайте камінців, мотузку переб’єте!). Дуже страшно лазити прості траси з нижньою! Складні – ти хоч знаєш за що страждаєш… а прості… Ніхто мене не розуміє:).

Дні у Сімеїзі з’єднуються у суцільний потік скелелазіння і думок про скелелазіння. Навіть коли зовсім немає сил, хочеться лише лежати на великих валунах біля води і плавитись під вже досить гаряче сонце (а деяким – плавати у холоднючій воді). Йти кудись від скель все одно не хочеться. Нехай просто бути поряд з морем і Лебедем, чути шепіт хвиль, плескіт нудистів, далекі зойки чайок… відчувати себе вільним. Вільним і щасливим. … Так і полежали якось по обіді, що слід від футболки залишився чіткою лінією засмаги на руках аж до жовтня:).

Алупка

Світ, він маленький. Особливо для людей з любов’ю до пригод. У Криму в травні можна зустріти купу знайомих зі Львова, які вас радісно запросять у найцікавіші місця півострова. Найцікавіші для скелелазів, звичайно.

Так от лежимо ми якось біля Лебедя, плавимось. І тут Бодя пропонує: а давай рванемо у Ласпі, до львів’ян: по каменюкам лазити! Що? А хіба складно – тут же все поряд! Заскакуємо у якусь маршрутку (як виявилось не зовсім ту, що треба), висаджуємося десь перед поворотом на Алупку і довгим-довгим заплутаним серпантином ідемо до Воронцовського палацу.

А там – повно болдерів! Певно пан Воронцов теж був латентним скелелазом-валунщиком (від «львівського» — валуни – великі каменюки). По всьому парку і берегу розкидані потенційні «задачки», які вирішуються за допомогою крашпедів, скельників та магнезії. От так собі і лазиться — серед історичних і природних красот, поряд з львів’янами, туристами і морем.

А ввечері – пісні під гітару, футбол та спустошені пакетики з сухариками у Сімеїзі. Бодя як нелегальний емігрант на балконі вночі та, як легка ностальгія за дитинством — художня гімнастика по телевізору — вранці.

Кішка

Таємничими анімістичними (чи ба зоолатричними) спалахами нашого язичницького минулого стали, мабуть, назви скель у Криму: Ведмідь-гора, Лебідь, Кішка. Чітко вимальовуючись на обрії, змушують вони шукати знайомі форми, як шукаємо, часом, у хмарах. І зазвичай знаходимо. І Кішку знайшли (зовсім поряд з Лебедем).

І полізли.

Траси виявилися цікавими і нестандартними, як за назвами («Не влезай – убъет», «Голубые ели», «Голубые пили»), так і технічно. Дуже гарні види відкриваються. Дуже приємний на дотик камінь. А ще не дуже великий вітер (у порівнянні з Лебедем) і більше маленьких тваринок:)

Загалом, як на мене, Сімеїз займає перше місце у поєднанні задоволень від моря і скель, у наявності вибору оселі, у великій кількості магазинчиків, у можливості добратися до інших скелелазних районів. А ще він трохи схожий на випадково зруйноване стародавнє римське місто серед скель, забудоване татарськими палацами та будиночками місцевих олігархів. А якщо погуляти по місту вночі, особливо піднятися на вершечок Діви наодинці, вимальовуючи ліхтариком чудернацькі фігури на стінах навколо і здригаючись від плескоту хвиль у темряві за спиною, можна звикнути говорити не лише з собою, а й з самим містом. Таки були в нас предки анімісти.

Червоний Камінь

«Неколективність» дитинства не може зникнути без сліду. Втомлена неписаними правилами спільного існування з десятком по-іншому налаштованих людей, а також трасами категорій 6а-6б, на н-ний день тікаю на КК.

Чудова ідея:)

На Камені життя вирує як воронка скелелазного урагану: ентузіазм, боротьба і рішучість з кожного намету пнуться на стіни. Людей багато, проте щастя (трас:) вистачає всім. Приємні зустрічі та знайомства. Кияни, харків’яни, сімферопольці, львів’яни – майже всі свої, майже всі готові прийняти одинокого подорожуючого без намету та мотузки. Знайомлюсь зі злючим та безкомпромісним інтерактивним опонентом по форуму. «Опонент» виявляється пречудовою людиною, яка пропонує допомогу і підтримку:)

Погода чудова, можна просто гуляти по навколишньому лісу, який зараз, у травні, ще яскраво зелений, слухати шум прохолодних струмків, ганятися за ящірками та білками. А з вершини Каменя видно півморя, півплоскогір’я і Ведмідь-гору. Тут можна пречудово поснідати:). Кісточки та камінці кидати вниз суворо (дуже) забороняється! Бо там – скелелази.

Крим інший у кожну пору. У травні він ласкавий і зелений, вже теплий, та ще не пекучий. Привабливий час для лазання з ранку до ночі. На Камені — безліч трас різних типів та складностей. Безліч приємних людей. Ненормоване щастя.

А травневі свята – нормовані. Пора додому… і так не хочеться. Розгублена, їду у робочий, метушливий, серйозний і насуплений Київ.

…Їду, щоб наступного ж дня несподівано для себе змінити плани і купити квитки ще на декілька днів щастя – я відправляюсь на Ільяс Кая!

Терміни

Ільяс Кая — мальовничий скелелазний район біля Ласпі
Траси — скельні маршрути висотою, зазвичай, 15-30 метрів, лізуться з мотузкою. Категорії трас бувають від 4 до 9, середньої складності — 6а-6б
КК — скеля Красний Камінь (Червоний Камінь) біля Краснокам’янки і Гурзуфу
Діва — скеля у морі близ Сімеїзу
Болдери, болдерінги, боулдерінги, «задачки» — короткі скелелазні траси (до 4-х метрів)
Крашпед — мат:), який використовується як сраховка для лазання болдерів
Скельники, скельні туфлі — спеціальне скелелазне взуття
Магнезія — білий порошок для долоней (щоб не пітніли і не зісковзували)
Верхня/нижня (страховка) — спосіб страховки із закріаленням мотузки зверху чи (поступово) знизу
Шаан-кая — скеля недалеко від Алупки, ліс біля неї сильно вигорів минулого року
Ярослав — «слабенькі ручки» — классний скелелаз, відомий своїм висловом, що не міг щось пролізти, бо в нього нібито слабкі руки:)

Далі буде…

  • Ой, ну прямо зависла на Ваших скелях…
    Прямо зависла…
    А який з усіх цих варанів скелястих ТОЙ САМИЙ Бодя? Чи він поза кадром? Хочеться ж побачити, хто ото поперед мене повсякчас Карпатами бігав ;)

  • Nick_k

    Терміни

    Верхня/нижня (страховка) — спосіб страховки із закріаленням мотузки зверху чи (поступово) знизу

    Ваще существует четыре вида страховки:
    Верхняя — веревка крепится за голову страхуемого(хорошо подходят узлы класса «констриктор»)
    Нижняя левая — веревка крепится за левую ногу
    Нижняя правая — веревка крепится за правую ногу
    Нижняя средняя — подходит не для всех спортсменов
    :)))

  • Nick_k: :-)
    По поводу «Ярослав — слабые ручки» я вспомнил анекдот (приведу в вольном пересказе):
    — У моего брата очень слабое сердце. И вот на свадьбе мужики устроили кипиш. И тут у него сердце не выдержало — он встал и всем вломил :-)
    Так мне кажется, что «кличка» вызвана тем, что у него такие слабые руки, что он не может сдержаться от того, чтобы не вылезть на все объекты, которые попадают в поле его зрения :-)

  • Лена, спасибо — масса удовольствия от рассказа, захотелось в Крым полазить :-)

  • Nick_k

    И от меня спасибо! Мне вот 21 фото понравилось… «Утренняя». Ну и вообще

  • sure

    добре, що словничок додала!
    І взагаалі добре:)
    20-а світлина — прямо листівка:)

  • Lacaena

    :) Рада, что вам понравилось!
    Большущее спасибо за позитивные отзывы… ну все ж это такое все субъективное, простоописательное:)

    Про страховку: :)))))))))))

  • Lacaena

    2 ivolga: Бодя на останній фото, а також на 7 і 10:)
    А ще там (на фотофайлі) де з одягу лише українсбкий прапор:)) Патріот:))))

  • Lacaena, все! Теперь его светлый образ будет всплывать всякий раз, когда вновь стану борозить просторы родимых Карпатских гор. И сразу предупреждаю (Бодю) :) — на каждое его «здесь был Бодя», я буду отвечать (приписывать) «выдели мы тебя…» :)
    І ще скажіть йому, що стриптиз з прапором — це порнуха ;)

  • Nick_k

    Цитата:
    Довідка: вважається, що дія психоделіків – це відключення фільтрів, які блокують сигнали, кваліфіковані «нормальною» свідомістю як непотрібні. Під впливом таких речовин людина здатна приписувати собі позалюдські якості («я можу лазити по стінах!»), схильна до ілюзій та галюцинацій.

    Коан 11.

    Как-то гуляя по леднику Кашкаташ, Рома и Леша повстречали
    старую краснодарскую женщину-инструктора с отрядом новичков. «Что вы здесь ходите, и вообще, какая у вас цель?… да, впрочем, нет у вас никакой цели!»,- напустилась она на них. Рома и Лёша промолчали. У них действительно не было никакой цели. Зато, у них был ПЛАН…

  • Отличная статья!!

    Прочёл целиком (!)
    Коменты не осилил ;)

    Очень воодушевляет и хочется не просто лазить, залезть или что-то там преодолеть — Хочеться ПРИЕХАТЬ и ПОБЫТЬ.

    Спасибо.

  • Trif, скалы — не комменты. Их осилить легче :)

  • Nick_k, коан 11 даже Ivolga догнала.
    Теперь понятно, почему люди на стену лазят.
    ПО ПЛАНУ :)

  • Lacena

    2 Trif
    :)

    2 ivolga «Теперь понятно, почему люди на стену лазят.
    ПО ПЛАНУ :)»
    :)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
    (надо запомнить!!!)
    :)

  • Lena Yavorskaya

    Lenchik, forki kak vsegda super. Spasibo chto podelilas :)