Наші чарівні жінки… дівчата, дівчатка, мами, бабусі — всі-всі-всі,
Звісно, Ви почули вже багато різноманітних чудових вітань. Немає бажання з ними змагатися, просто хотілося б приєднатися і суто від себе додати —
для мене (і думаю не лише для мене) Жінка завжди є одночасно і носієм і втіленням того високого космічного принципу, що ми звемо Живою Природою. Не даром вона у нас має жіночу стать :) Не даром і дуже символічно, що свято саме весняне. Весною саме яскравіше відчувається потужна бурхлива стихія пробудження, народження, радісного ствердження. І краси, звісно красти! Бо в першу чергу — все це вкрай гарно!
Хтозна… можливо квітень би краще пасував для такого свята — так думаю я, коли вже море квітів і перемога тепла вже відчувається переконливо. То, певно, від схильності до ідеалізації :) Та березень з його сонячними відлигами та приморозками, першими квітами та ранковими візерунками на вікнах та струмках, щебетом першої перелітної пташини та співом останніх хурделиць є ближчим до реальної земної жінки. І ця мінливість, різноманітність, непередбачуваність — певно є часткою тієї загадки, що не розгадати нам, чоловікам, але що так вабить і рухає нас вперед і в гору.
Сяйте, квітніть та надихайте! Любіть та кохайте, будьте любими та коханими! А ми будемо намагатися, аби вам стачило опори, підтримки, уваги та поваги.
І звісно — додаю першу квітку татранської весни! Це перше, що з’явилося на галявинах, де відступає сніг. А завтра — піду фото-полювати на шафраники, бо вже видно їх перші стрілочки в тогорішньому листі.
